Роздуми
Я вірю, що словами можна міцно обіймати і боляче поранити, зраджувати.
Вони нас розводять та об'єднують, знищують та воскрешають.
Ми щодня вибираємо слова для друзів, колег, знайомих та випадкових перехожих.
Ми обмінюємося ними та висловлюємо всі емоції, думки, почуття.
Ми довго підбираємо їх для найважливіших подій, таких як визнання чи розставання, ми розкидаємо їх за вітром під час конфліктів та сварок.
У дитинстві нам кажуть, що є чарівні слова такі, як «дякую» та «будь ласка».
Але зараз я розумію, що чарівні зовсім інші: «Я за тебе переживаю», «Я думаю про тебе».
Фрази-обереги, які ми вимовляємо рідним і близьким найтеплішим тоном у світі.
Слова проникають усередину і ще довго звучать у наших серцях, днях, житті. «Я поруч», вимовлене пошепки холодного зимового дня, зігріє навіть найпростудженіше серце...
Вони нас розводять та об'єднують, знищують та воскрешають.
Ми щодня вибираємо слова для друзів, колег, знайомих та випадкових перехожих.
Ми обмінюємося ними та висловлюємо всі емоції, думки, почуття.
Ми довго підбираємо їх для найважливіших подій, таких як визнання чи розставання, ми розкидаємо їх за вітром під час конфліктів та сварок.
У дитинстві нам кажуть, що є чарівні слова такі, як «дякую» та «будь ласка».
Але зараз я розумію, що чарівні зовсім інші: «Я за тебе переживаю», «Я думаю про тебе».
Фрази-обереги, які ми вимовляємо рідним і близьким найтеплішим тоном у світі.
Слова проникають усередину і ще довго звучать у наших серцях, днях, житті. «Я поруч», вимовлене пошепки холодного зимового дня, зігріє навіть найпростудженіше серце...
А я все й так чую -
як справи Наталя?
Та що тут сказати, не знаю насправді,
бо серце ще й досі страждає,
за рідну країну воно так сильно переживає,
й за тих, хто в бої на полі.
Воно так і рве мене зовні,
душа моя плаче щоразу,
коли хтось там гине одразу.
Я й досі ще плачу ночами,
війну не сприймаю, бо ранить
Тож... Справи ще й досі, як бачиш,
мої всі думки тільки від того,
як скоро відчую свободу,
країну свою ту прекрасну,
побачу я в перемогу
Я хочу відчути свободу,
в країні і в серці одразу,
щоб розум нарешті загинув,
і серце моє вже покинув,
щоб квіти там розквітали,
любов у них розвивали,
щоб мала я змогу спочити,
і плач свій - відпустити
Я дихаю тяжко, як бачиш,
бо розум тримає ще й досі,
і серце так сильно зжимає,
що квітів воно - не відчуває
Але я все мрію ночами,
і з серцем розмову тримаю,
я тихо його колихаю,
і вголос я промовляю:
що рідна країна Небесна,
все ж буде - Незалежна,
що бій той скоро скінчиться,
і мир настане одвічно
Я тихо чекаю до ранку,
і чую як на світанку,
всі птиці це промовляють,
молитву до Бога тримають,
за рідну країну Небесну,
вони всі ту пісню співають,
і разом зі мною в надії -
що рідна країна вже в мирі...
як справи Наталя?
Та що тут сказати, не знаю насправді,
бо серце ще й досі страждає,
за рідну країну воно так сильно переживає,
й за тих, хто в бої на полі.
Воно так і рве мене зовні,
душа моя плаче щоразу,
коли хтось там гине одразу.
Я й досі ще плачу ночами,
війну не сприймаю, бо ранить
Тож... Справи ще й досі, як бачиш,
мої всі думки тільки від того,
як скоро відчую свободу,
країну свою ту прекрасну,
побачу я в перемогу
Я хочу відчути свободу,
в країні і в серці одразу,
щоб розум нарешті загинув,
і серце моє вже покинув,
щоб квіти там розквітали,
любов у них розвивали,
щоб мала я змогу спочити,
і плач свій - відпустити
Я дихаю тяжко, як бачиш,
бо розум тримає ще й досі,
і серце так сильно зжимає,
що квітів воно - не відчуває
Але я все мрію ночами,
і з серцем розмову тримаю,
я тихо його колихаю,
і вголос я промовляю:
що рідна країна Небесна,
все ж буде - Незалежна,
що бій той скоро скінчиться,
і мир настане одвічно
Я тихо чекаю до ранку,
і чую як на світанку,
всі птиці це промовляють,
молитву до Бога тримають,
за рідну країну Небесну,
вони всі ту пісню співають,
і разом зі мною в надії -
що рідна країна вже в мирі...
Дополнен 1 год назад
После регистрации Вы сможете получать до 300 руб за каждую тысячу уникальных поисковых переходов на Вашу статью в блоге Подробнее